Історія школи

У 1880 році було засноване однокласне чоловіче училище в селі Кара-Махмет Ізмаїльського повіту. Це був один з перших паростків народної освіти в тамтешньому закутку Російської імперії. Першим учителем став колезький секретар Петро Антонович Горенко. Він був вихованцем педагогічних курсів у Миколаєві. Петро Антонович доводився рідним братом Андрію Антоновичу Горенку – батькові російської поетеси Анни Андріївни Ахматової. На посаду він був зарахований 3 вересня 1880 року, училище відкривати випало йому.

У 1884 році в селі Кара-Махмет відкрилась перша церковно-приходська школа. В перший навчальний рік в ній навчалось 50 учнів. Завідував церковно-приходською школою священик Василь Арсенійович Праведний. Вчителем був дяк Євтихій Прокопович Білодан. Закінчив священик Ізмаїльську духовну семінарію. На той час вона була найвищим навчальним закладом в цьому краї.                                                                                       

    Церковно-приходська школа була єдиною і кожного року випускала близько 80 учнів протягом 14 років.

     У 1904 році в селі закінчилось будівництво типової навчальної сільської школи. Вона стала основним навчальним закладом з трьохкласною освітою. У цьому ж році розпочались заняття. В класах навчалось більше 80 учнів, яким після закінчення 3-х класів видавалися свідоцтва про освіту, а відмінникам – Похвальна грамота, яка давала право вступати у вищі навчальні заклади. Директором школи був учитель Загорський Георгій Пилипович. Односельці назвали школу його іменем – Школа Загорського.

     У 1913 році в селі відкрилась друга початкова школа, яка підпорядковувалась першій.

Територія Бессарабії 25 січня 1918 року була окупована румунськими військами. З першого дня окупації заняття в школі почали проводитись румунською мовою. Так продовжувалось 22 роки.

28 червня 1940 року Червона Армія визволила Бессарабію. У цьому ж році 1 вересня розпочалось навчання українською мовою. Директором школи був Зось Павло Аврамович.

Після закінчення Другої Світової війни у селі розпочалися заняття в школі-семерічці українською мовою.

Навчанням було охоплено всіх дітей шкільного віку. Розмістили класи в 6-ти приміщеннях. Головним корпусом був корпус побудований в 1904 році та відремонтований в 1940 році.

У 1964 році колгосп «Україна» закінчив будівництво 2-х поверхової школи на 750 місць, яка була передана безкоштовно Шевченківській середній школі з 10 річною освітою. Вона і стала в селі основним навчальним закладом. Директором її став Кореновський Олександр Якимович.

У 1979 році кількість учнів досягло 1206 чоловік, а кількість учителів виросла до 73, з них 47 - із вищою освітою, 26 – з середньою.

У 1980 році на території школи колгосп «Україна» побудував типову шкільну майстерню за спеціальностями столяр, пекар, швея.

З 1986 року директором школи стала Рябцева Галина Аксентіївн, з 1994 року - Аністратенко Любов Яківна.

22 листопада 2012 року директором школи стає вчитель української мови і літератури

Голубенко Вікторія Миколаївна.

Основні

напрями

діяльності

 

 

 

 

1. Виконання законодавчих та нормативних актiв у галузi освiти
2. Забезпечення виконання державних вимог щодо змiсту, рiвня та обсягу середньої освiти, впровадження Державних стандартiв. 
3. Забезпечення наступностi мiж початковою, основною та старшою освiтнiми ланками. 
4. Забезпечення  стовiдсоткового охоплення дiтей шкiльного вiку навчанням
.

5. Створення рiвних можливостей для дiтей i молодi в здобуттi якiсної освiти. 
6. Забезпечення органiзованого переходу старшої школи на профiльне навчання.
7. Забезпечення створення у школi здоровозберiгаючого середовища. 
8. Виявлення, пiдтримка, розвиток обдарованостi, природних нахилiв та здiбностей учнiв. 
9. Виховання особистостi, здатної до самовдосконалення, самореалiзацiї, професiйного зросту й мобiльностi в умовах реформування освiти. 
1
0. Реалiзацiя заходiв, спрямованих на вдосконалення способу життя учнiв без порушень норм моралi. 
1
1. Докорiнне полiпшення виховної роботи з учнями  на основi традицiй i звичаїв українського народу, вивчення його iсторичної та культурної спадщини. 
1
2. Формування свiдомого громадянина , патрiота, людини з притаманними їй особистiсними якостями i рисами характеру, свiтоглядом i способом мислення, почуттями, вчинками та поведiнкою, спрямованими на розвиток демократичного громадянського суспiльства. 
1
3. Розвиток учнiвського самоврядування, широке залучення його до вирiшення питань органiзацiї навчального процесу, життєдiяльностi навчального закладу
1
4. Сприяння безперервнiй освiтi педагогiчних працiвникiв, надання їм науково-методичної допомоги для фахового удосконалення i розвитку творчостi.
1
5. Послiдовне змiцнення матерiально-технiчної бази школи з активним залученням до цього процесу  батькiв, громадськiсть, спонсорiв. 
19. Iнформатизацiя освiти: пiдготовка педагогiчних працiвникiв до роботи з комп'ютером; використання iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй (мережа Iнтернет
); використання комп'ютерних навчальних програм, мультимедiйних засобiв у навчально-виховному процесi